Відкриття музею було присвячене 100-річному ювілею Пришибської школи 2014 року. Основу його експозиції склала музейна колекція експонатів Пришибського сільського музею, заснованого у середині 1960-х років учителем історії, фронтовиком Кириченком Тихоном Степановичем. Спочатку музей мав окреме приміщення, яке наприкінці 1980-х років було знесене, як аварійне. Реекспозиція музею у приміщенні сільського будинку культури на початку 1990-х років так і не була завершена, музей припинив свою роботу.
Після понад 20-річної перерви музейна справа у Пришибській громаді отримала шанс на відродження завдяки ініціативі педагогічного колективу, Пришибської сільської ради та підтримці благодійників з Полтавського і Єристівського ГЗК.
Етнографічний куточок музею. Савута Ж.В. Фото 2014 р.
Розділ музею, присвячений подіям Другої світової війни. Савута Ж.В. 2014 р.
Колекція предметів побуту у експозиції музею.Івахненко О.Ю. 2014 р.
Унікальні експонати музею. Івахненко О.Ю. 214 р.
Всі ці роки у школі не припиняли пошуково-дослідницьку роботу учнівські пошукові загони «Гарт» та «Патріот» з вивчення маловідомих сторінок історії Пришибського краю, тривав збір та систематизація матеріалів для шкільного музею через взаємодію з місцевим краєзнавцем Дибою Т.Г., колишнім учнем школи Литвином А.С., кременчуцьким дослідником історії авіації Бишенком А.М., полтавським полтавським археологом, науковцем Супруненком О.Б., істориком-краєзнавцем Ревегуком В.Я., старожилами села, учасниками та свідками подій минулого, членами їх сімей.
У 24 грудня 2015 року музей був взятий на облік Департаментом освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації (Свідоцтво №17-212).
Юний екскурсовод музею Карина Рак. Екскурсія для учнів школи. 2014 р.
Перші відвідувачі музею. 2014 р.
Метою музею є популяризація знань про героїчне минуле рідного краю, виховання патріотизму, формування почуття національної гідності та активної громадянської позиції молоді, допомога у переосмисленні історичного минулого представниками старшого покоління, сприяння порозумінню поколінь, об’єднанню громади на засадах гуманізму та демократії.
10 розділів музею висвітлюють історичне минуле краю від найдавніших часів до наших днів, зокрема - «Найдавніші часи», «Козацька доба», «У складі Полтавської губернії», «Історія школи», «Славетні імена нашого краю», «Доба визвольних змагань (1917-1921 роки)», «Злочини сталінського режиму», «Друга світова війна» тощо).
У 2016 році була відрита експозиція етнографічного розділу «Світлиця» у другій експозиційній кімнаті.
2017 року з’явився розділ «Герої наших днів», матеріали якого розповідають про участь наших односельців у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у подіях Революції Гідності та збройного протистояння на Сході України (2013-2018 рр.).
Музей співпрацює з Кременчуцьким краєзнавчим музеєм, Кременчуцьким музеєм історії авіації та космонавтики, Кобелячківським народним музеєм ім. У.С. Олефір, Полтавським центром охорони та досліджень пам’яток археології управляння культури Полтавської обласної державної адміністрації, Українським інститутом національної пам’яті.
Оглядова екскурсія у музеї триває 40 хвилин, розрахована на учнів, студентів, дорослих шанувальників історії рідного краю. Місце початку – перша експозиційна кімната, розділ «Найдавніші часи», закінчення екскурсії – етнографічний розділ «Світлиця».
Документи музею
Уніфікований паспорт музею (2015)
Уніфікований паспорт музею (2018)
Акт обстеження музею (2015)
Положення про музей (2020)
Уніфікований паспорт музею (2018)
Акт обстеження музею (2015)
Положення про музей (2020)
У музеї проводяться оглядові та тематичні екскурсії:
Край ратаїв та ратників (оглядова)
Уроки історії рідного краю (оглядова)
Край ратаїв та ратників (оглядова)
Уроки історії рідного краю (оглядова)
«Археологічні пам’ятки Пришибського краю» (для учнів 6-7 класів);
«Козацькими шляхами Пришибської громади» (для учнів 8-9 класів);
«Добровольці – люди доброї волі» (для учнів 5-7 класів)
«У жорнах Великого терору» (для учнів 10-11 класів, дорослих)
«Упокорення голодом» (для учнів 10-11 класів, дорослих)
«Славетні імена рідного краю» (для учнів 9-11 класів, дорослих)
«Наші односельці – борці за незалежність України. Від козацьких часів до наших днів» (для учнів 6-11 класів, дорослих)
«Життя і побут наших предків у давнину» (1-4 класів)
"У полум'ї воєнного лихоліття"
Віртуальна екскурсія за експозицією шкільного музею
Віртуальна екскурсія за експозицією шкільного музею
Напередодні 70-ї річниці Перемоги запрошуємо Вас оглянути експозицію, присвячену періоду Другою світової війни.
Перші дні війни
Наші односельці з перших днів війни вже в серпні 1941 року приступили до спорудження оборонних рубежів у напрямку Келеберда - Піщане, що стояли у чергах до військкоматів, вирушали в складі новосформованих частин на передову…
Повітряний бій
У один з днів початку серпня, коли навколо точились запеклі бої, місцеві жителі і поранені червоноармійці стали свідками запеклого повітряного бою, що розгорнувся у небі просто над їхніми головами. П’ять німецьких літаків: три важких бомбардувальники та два винищувачі супроводу обстрілювали беззахисних поранених, що підводами рухалися селом до госпіталю. Раптом звідкись узялись три літака-винищувача з червоними зірками на крилах. Два з них помчали за важкими німецькими літаками і винищувачем, поки зникли за обрієм. Один же з наших винищувачів вступив у повітряний бій з ворожим льотчиком, що саме обстрілював підводи з пораненими. Бій у чистому, без жодної хмаринки, небі був страшний. Він тривав, аж поки в обох льотчиків не скінчились боєкомплекти. І тоді червонозірковий літак набрав висоту і, здавалось, упав на німецький літак з правого боку, зрізавши своїм лівим крилом праве крило ворожого винищувача. Обидва крила полетіли вниз, обганяючи втрачені крила, з моторошним воєм, обертаючись навколо власної осі, штопором падали на землю. Наш літак упав у річку, а німецький врізався в землю поблизу сусіднього села Роботівка. Наш пілот встиг скористатись парашутом і залишився живим. З колоною піхоти він рушив далі.
Операція “Шинка”
Точилися запеклі бої на підступах до Дніпра та переправах. Зокрема – в районі села Келеберда північніше Кременчука. Позаду жахливі поразки та втрати Червоної Армії, оточення і полон цілих армій. Попереду найбільша трагедія – оточення і знищення військ Південно-Західного фронту, коли у Київському котлі загинули чи зникли безвісти десятки тисяч бійців і командирів. Територія нашого села в ці дні опинилась у епіцентрі проведення наступальної операції «Шинка», яку проводили гітлерівці 30 серпня - 13 вересня 1941 року на Деріївсько-Кременчуцькому плацдармі. Почалася вона темної літньої ночі 30 серпня, коли бійців одної з рот 1051 стрілецького полку 300-ї стрілецької дивізії засліпило яскраве світло прожекторів з протилежного берега Дніпра, з висот в районі Деріївки. Трохи оговтавшись, бійці побачили кілька десятків штурмових човнів, що мчали просто на них…
Мовчазними поглядами проводжали змучених боями і поразками радянські частини, що відступали сільськими дорогами.
3 вересня 1941 року гітлерівці вступали до села і жорстокий бій точився поблизу хут. Роботівка, Поранених рятували, наражаючи себе на смертельну небезпеку місцеві жителі. Вони з вересня 1941 року, коли гітлерівці вже входили в село і жорстокі бої точились на околицях хутора Роботівка, переховували поранених червоноармійців, які не могли самостійно рухатись. У одній із роботівських хат таких бійців було аж троє і серед них – Смоленський Микола Васильович з далекого російського міста Білого. В роки окупації Панченко Меланія Герасимівна переховувала в себе партизанів. У дворі під пічкою була вирита землянка, де й переховувались народні месники. Через схованку в печі мужня жінка передавала повідомлення та їжу. Ніхто з односельців не здогадувався про цю таємницю, а коли дізнались, то прозвали Меланію Герасимівною «партизанкою». Командування ж відзначило її медаллю «Захиснику Вітчизни» та нагрудним знаком «Партизан України».
Остарбайтери
Впродовж двох безкінечно довгих років з вересня 1941 по вересень 1943 року село перебувало у ворожій окупації. Два роки нелюдських страждань і знущань довелось пережити його мешканцям. Весь цей час, кожна його хвилина були сповнені надій на звільнення, очікувань визволителів.
Лише в нашому селі рідні не дочекалися повернення додому 239 наших односельців, що загинули на полях битв. 68 молодих людей гітлерівці насильно розлучили з рідними та вивезли до німецького рабства, не усім їм судилося повернутись до рідної домівки, зазнавши у неволі приниження та знущань, невимовного болю та туги за рідним краєм.
Серед наших односельців, які пройшли випробування примусовою працею остарбайтерів були й колишні вчителі Пришибської школи Луценко Галина Євсимівна, яка 20-річною дівчиною, у 1942-1945 рр. перебувала на примусових роботах у м. Зальцбург (Австрія), та Кравченко Євгенія Панасівна, вона в роки війни 24-річною була примусово вивезена на роботу до Німеччини.
Партизанське підпілля
Одну з підпільних організацій, що була пов’язана із партизанським загоном Холода та діяла у навколишніх селах Кременчуцького району очолив Сапсай Володимир Прокопович, який у 1933-1937 рр. працював директором Пришибської школи. До війни він був завзятим організатором художньої самодіяльності, навіть сам писав пісні і п’єси, готував концерти, вистави. Підпільники діяли під виглядом «Виступів» у віддалених хуторах. Окупанти викрили і 27 січня 1942 року після жорстоких катувань розстріляли всю групу.
Герої-односельці
Перемога ЧА на Курській дузі поклала початок звільнення окупованих територій. Війська Воронезького фронту (Командуючий М.Ф.Ватутін) наступали на Полтавсько-Кременчуцькому напрямку до Дніпра. На початку вересня 1943 р. розпочалось звільнення Полтавщини. 23 вересня 1943 року армії генералів Жадова та Манагарова форсували Ворсклу і вступили до Полтави. Після визволення Полтави радянські війська рушили до Дніпра. Відступаючи до Кременчука, німецькі війська рухалися цілодобово, хапаючи по дорозі все, що потрапляло під руки, залишаючи після себе руїни і згарища.
26 вересня 1943 року, в ніч перед відходом німецьких військ з нашого села, гітлерівці смолоскипами підпалювали будинки місцевих жителів. Особливо постраждали від вогню околиці села, зокрема Масловщина. На Клюшниківці навіть намагались підпалити одну з хат, до якої окупанти зігнали групу місцевих жителів. Лише стрімкий наступ радянських військ допоміг врятувати цих людей. Не вдалось також знищити вогнем приміщення єдиної в селі школи. Селяни встигли загасити пожежу.
Дорогою ціною дісталося нашим односельцям визволення . Самі вони в цей час теж воювали на різних фронтах, у партизанських загонах, у антифашистському русі опору, нагороджені орденами та медалями, а один з наших односельців Петро Васильович Фещенко удостоєний високого звання Героя. В запеклих боях за визволення Білорусії гвардії капітан Фещенко виявив особливі командирські здібності, мужність і відвагу. За три наступи на Мінськ його танкісти знищили велике угрупування німецьких військ, захопили ворожі ешелони з боєприпасами, продовольством і спорядженням, відрізали противнику шлях до відступу, утворивши кільце оточення так званого Мінського котла. Наступ тривав. Потім були бої за звільнення Польщі, Східної Прусії. За мужність і відвагу, виявлені в боях проти ворога, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 24.03.1945 року Фещенку П.В. було присвоєно звання Героя Радянського Союзу. Він також нагороджений орденами Червоного Прапора, Червоної Зірки, Олександра Невського, Суворова ІІІ ступеня, багатьма медалями. З боями пройшли від Дніпра до Одера брати Іван та Григорій Роботи. А сини Роботи Пилипа Пилиповича усі поклали голови в боях за Вітчизну – Павло, Василь, Андрій і Олександр...
Герої-визволителі села
Загинув, визволяючи наше село, росіянин Василь Павлович Лумпов. Його поховали разом з іншими захисниками села у Братській могилі, куди приїздила спочатку дружина, а згодом на могилу батька з далекої Молдови приїздив його син - поет Олексій Васильович Лумпов. У експозиції музею є передані ним фото та книги з віршами, присвяченими батькові.
Бахарєв Іван Іванович
Поруч із Братською могилою села Пришиб – поховання Героя Радянського Союзу Бахарєва Івана Іванавича, командира розвідників із Саратовської області. Він загинув в бою, захоплюючи плацдарм над Дніпром, визволяючи наш край 30 вересня 1943 року. З групою розвідників він першим висадився на правий берег Дніпра в районі села Келеберда. В бою герой знищив 25 гітлерівців і підбив ворожий танк. Готуючись до нового кидка гранати був уражений автоматною чергою. За відвагу і мужність, виявлені під час форсування Дніпра, захопленні і утриманні плацдарму на правому березі річки гвардії старшому сержанту Бахарєву Івану Івановичу посмертно присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Він також є почесним громадянином російського міста Ступіно, в якому працював до війни. У цьому місті та в селі Пришиб, де його поховано є вулиці імені героя.
Реліквії
Робота пошукових загонів «Гарт» і «Патріот» триває. Музей поповнюється новими експонатами. Особистими речами учасників і очевидців подій, листами з фронту і документами воєнних років, свідченнями учасників війни, їх рідних, а також тих, кого називають дітьми війни.
Немає коментарів:
Дописати коментар