Триває заочний тур обласного етапу Всеукраїнського конкурсу екскурсоводів музеїв при навчальних закладах. Цього року на конкурсі буде представлений наш шкільний музей.
Оглядову екскурсію на очному турі проведе староста гуртка "Юні екскурсоводи" Анна Пучкова.
Оглядову екскурсію на очному турі проведе староста гуртка "Юні екскурсоводи" Анна Пучкова.
Текстовий опис оглядової екскурсії по історичному музею при
Пришибській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Пришибської сільської ради
Кременчуцького району Полтавської області «Край ратаїв і ратників»
1.1
Вступ:
Відкриття музею було присвячене
100-річному ювілею Пришибської школи 2014 року. Основу його експозиції склала
музейна колекція експонатів Пришибського сільського музею, заснованого у
середині 1960-х років учителем історії, фронтовиком Кириченком Тихоном
Степановичем. Спочатку музей мав окреме приміщення, яке наприкінці 1980-х років
було знесене, як аварійне. Реекспозиція музею у приміщенні сільського будинку
культури на початку 1990-х років так і не була завершена, музей припинив свою
роботу.
Після понад 20-річної перерви музейна справа у Пришибській громаді
отримала шанс на відродження завдяки ініціативі педагогічного колективу,
Пришибської сільської ради та підтримці благодійників з Полтавського і
Єристівського ГЗК.
Всі ці роки у школі не припиняли пошуково-дослідницьку роботу учнівські
пошукові загони «Гарт» та «Патріот» з вивчення маловідомих сторінок історії
Пришибського краю, тривав збір та систематизація матеріалів для шкільного музею
через взаємодію з місцевим краєзнавцем Дибою Т.Г., колишнім учнем школи
Литвином А.С., кременчуцьким дослідником історії авіації Бишенком А.М., археологом,
науковцем Супруненком О.Б., старожилами села, учасниками та свідками подій
минулого, членами їх сімей.
У 24 грудня 2015 року музей був взятий на облік
Департаментом освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації
(Свідоцтво №17-212).
Метою музею є
популяризація знань про героїчне минуле рідного краю, виховання патріотизму, формування
почуття національної гідності та активної громадянської позиції молоді,
допомога у переосмисленні історичного минулого представниками старшого
покоління, сприяння порозумінню поколінь, об’єднанню громади на засадах
гуманізму та демократії.
10 розділів музею висвітлюють
історичне минуле краю від найдавніших часів до наших днів, зокрема - «Найдавніші
часи», «Козацька доба», «У складі Полтавської губернії», «Історія школи», «Славетні
імена нашого краю», «Доба визвольних змагань
(1917-1921 роки)», «Злочини
сталінського режиму», «Друга світова
війна» тощо).
У 2016 році була відрита експозиція етнографічного розділу «Світлиця» у
другій експозиційній кімнаті.
2017 року з’явився розділ «Герої наших днів», матеріали якого
розповідають про участь наших
односельців у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у
подіях Революції Гідності та збройного протистояння на Сході України (2013-2018
рр.).
Музей
співпрацює з Кременчуцьким краєзнавчим музеєм, Кременчуцьким музеєм історії
авіації та космонавтики, Кобелячківським народним музеєм ім. У.С. Олефір, Полтавським
центром охорони та досліджень пам’яток археології управляння культури
Полтавської обласної державної адміністрації, Українським інститутом
національної пам’яті.
Оглядова
екскурсія у музеї триває 40 хвилин, розрахована на учнів, студентів, дорослих шанувальників
історії рідного краю. Місце початку – перша експозиційна кімната, розділ
«Найдавніші часи», закінчення екскурсії – етнографічний розділ «Світлиця».
У музеї
проводяться тематичні екскурсії:
«Археологічні
пам’ятки Пришибського краю» (для учнів 6-7 класів);
«Козацькими
шляхами Пришибської громади» (для учнів 8-9 класів);
«Добровольці –
люди доброї волі» (для учнів 5-7 класів)
«У жорнах
Великого терору» (для учнів 10-11 класів, дорослих)
«Упокорення
голодом» (для учнів 10-11 класів, дорослих)
«Славетні імена
рідного краю» (для учнів 9-11 класів, дорослих)
«Наші
односельці – борці за незалежність України. Від козацьких часів до наших днів» (для
учнів 6-11 класів, дорослих)
«Життя і побут
наших предків у давнину» (1-4 класів)
1.2. Основна частина: «Край ратаїв і ратників»
Слайд 1 (знак * означає, що при клікові мишкою
відкриваються нові фотоматеріали)
Доброго
дня, шановні гості! Я, Пучкова Анна,
староста шкільного гуртка «Юні екскурсоводи», радо вітаю вас у історичному музеї
при Пришибській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів Пришибської сільської
ради Кременчуцького району.
Слайд 2 (2 кліки для виходу
тексту)
Наш
музей молодий і давній водночас. Молодий, бо відкритий з нагоди 100-річчя нашої
школи в 2014 році. Проте в основу
експозиції було покладено музейну колекцію сільського музею, заснованого ще у
середині 1960-х років учителем-фронтовиком Тихоном Степановичем Кириченком.*
«Устав з мечем ратай і робітник
За нашу долю і за нашу славу!»
Максим Рильський
Жителі
нашого краю у різні історичні періоди поєднували мирну працю і збройну боротьбу
проти загарбників. Саме цю ідею відображено у оглядовій екскурсії «Край ратаїв та ратників» в ході якої
ми формуємо справжніх патріотів і активних громадян.
Слайд 3 (4 кліки для виходу інших
зображень)
Розпочнемо
нашу екскурсію з центральної частини експозиційної кімнати, де представлені
скам’янілі рештки вимерлих тварин
льодовикового періоду: стегнова кістка мамонта*, фрагменти черепа бізона*, ріг
північного оленя*. Скоріше за все найдавніше населення нашого краю – первісні
мисливці та збирачі з’явились тут близько 15 тис. до н.е.
Слайд 4 (5 кліків)
Експозиція
першого розділу музею «Найдавніші часи»
присвячена археологічним дослідженням села Пришиб та його околиць. Численні
археологічні пам’ятки нашого краю представлені переважно курганними похованнями
різних епох та археологічних культур. Відомо загалом близько 138 давніх курганів від неолітичної доби із
кам’яними кромлехами і до могильників середньовіччя золотоординської епохи.
Найбільша кількість курганів належить до епохи бронзи. Їх велика кількість не випадкова,
дослідники пов’язують цей феномен із розміщенням в цих місцях геопатогенної
зони – магнітної аномалії.* (карта)
Це
різні за розмірами та за походженням поховання. Не випадково 7 найбільших з
них від 2013 року взято на державний облік як пам’ятки культурної спадщини.
Адже висота кургану вказує на положення у суспільній ієрархії похованої в ньому
людини. У 2004 році археологами був досліджений найбільший на Лівобережжі
курган Могила Стовбувата* (фото) поблизу села Єристівка. На сьогодні найвищим
курганом Лівобережжя залишається курган Єристівська Могила в межах села, його
висота 9,4 м Початок спорудження кургану пов’язують з носіями ямної
археологічної культури доби енеоліту* (фото). У населенні цієї культури
більшість дослідників вбачає племена давніх аріїв (індоєвропейців), що справили
вирішальний вплив на формування давніх цивілізацій світу. Серед знахідок
археологів – кам’яні знаряддя, прикраси, посуд та зброя. У експозиції музею –
уламки кісток тварин, фрагменти керамічного посуду та бронзове вістря стріли.*
Слайд 5 (2 кліки)
Найцікавіше, що кургани могли
бути не лише могилами, як їх називають в народі. Окремі кургани мали сакральне
значення – це були святилища, місця давніх священних ритуалів і
жертвоприношень. Своєрідні капища
виявлено археологiчними розкопками могил Цегельня й Кормилиця. Цi унікальні
споруди займали довгі високi миси (над заливним лугом у гирлi Псла). Вони засвiдчують iнтелектуальний piвeнь i звичаї
мicцeвoгo населення 4-2 тисячолiть до н.е. *
Значну цінність мають знахідки,
що дають можливість вченим здійснити наукову реконструкцію зовнішнього вигляду,
одягу, взуття, особистих речей давнього населення краю. Унікальною є реконструкція дитячого костюма дівчинки з
поховання золотоординської доби поблизу с. Волошине.*
Слайд 6 (1 клік)
Чимало
давніх курганів використовували різні народи у різні історичні періоди для так
званих впускних поховань. Зокрема на курганах
нерідко зустрічаються поховання козацької
доби.
Населені пункти
сучасної Пришибської об’єднаної громади мають переважно козацьке походження. У
ХУІІ-ХУІІІ століттях це були хутори козаків Келебердянської сотні Полтавського
полку. Про козацьке походження нашого краю свідчать численні відомі пам’ятки козацької
доби на території громади. Назви сіл і хуторів відображені у прізвищах місцевих
мешканців – Роботи, Підусти, Макаренки, Паськи, Диби, Лаврики, Ємці, Бути,
Богомази, Шиндилі, Туники*.. .
Саме козацьке
населення краю під час численних козацьких повстань та національно-визвольної
війни українського народу середини ХУІІ століття започаткували боротьбу жителів
нашого краю за українську державність.
Слайд 7(2 кліки)
Кошовий отаман Запорозької Січі
Іван Сірко*
Назва
села Пришиб має тюркське походження, що вказує на його давні історичні корені,
до появи слов’янського населення на теренах краю. Дослідники пов’язують назву з
місцевою річкою Сухий Кобелячок, що на той час була судноплавною і мала вихід
до Дніпра – важливого на той час водного торгівельного шляху: «корабельна
пристань», «місце удару течії», «яр при крутому повороті річки» - так
перекладають з тюркської доволі поширену не лише в Україні назву. Тож імовірно, що перші поселення почали
виникати навколо торжищ по берегах для торгівлі з місцевим людом.
Першу
писемну згадку про наше село пов’язують з іменем відомого далеко за межами
України Івана Сірка*, якому за указом московського царя біли передані у
володіння Пришиб і Келеберда. І хоч козацький ватажок так і не вступив у свої
права, проте з того часу Пришиб можна зустріти на всіх тогочасних картах, а
самого Сірка зображено на славнозвісній картині Іллі Рєпіна*
Слайд 8(2 кліки)
Благовіщенська
церква
Відомо, що спочатку, близько ХУІІ ст., це була
дерев’яна споруда, яку перевезли сюди із козацького містечка Келеберда козаки
Келебердянської сотні, що вирішили оселитись тут. Згодом на її місці постала
мурована церква, яка у роки колективізації зазнала руйнувань, а у повоєнні роки
залишки церкви вирішили демонтувати і використати для будівництва сільського
клубу, що постав поруч.* Місцеві жителі зберегли та тривалий час переховували
хрест з Благовіщенської церкви у надії на її відновлення в майбутньому. В експозиції
музею є великий мідний натільний хрест
та книга для церковних богослужінь кін. ХУІІІ ст., надрукована
старослов’янською мовою. *
Слайд 9(3 кліки)
З
утворенням на початку ХІХ ст. Полтавської губернії в складі
Російської імперії наш край зазнає дедалі більш нещадного гноблення. Тож не
дивно, що тут широко використовувались
царські монети. Більшість мешканців заробляли на життя тяжкою працею, не маючи
доступу ані до освіти, ані до медичної допомоги. Вони власноруч виготовляли
найнеобхідніше: пряли і ткали*, часом посуд* і навіть домашнє взуття вирізали з
дерева.*
Слайд 10 (5 кліків)
Після
реформ 1860-1870-х років у селі з’явились перші земські лікарі. Спочатку прийом
хворих молодий земський лікар Володимир Іванович Яковенко проводив у звичайній селянській
хаті, де жила і його родина. За рік він
переїхав із села, а згодом уславив своє ім’я досягненнями у галузі психіатрії, нині його ім’ям навіть
названа Московська обласна лікарня.*
Згодом
було побудоване окреме приміщення сільської лікарні, земської школи.* Багато
років медициною в селі опікувалась родина лікарів – Сухенко Михайло Федорович
та Сухенко (Гуржій) Марія Козьминична*.
Вони
обоє здобули прекрасну освіту у Cанткт –Петербурзі та Дрездені і були
обізнані в різних галузях медицини, проводили надскладні хірургічні операції.*
Слайд 11(4 кліки)
Наш
наступний розділ присвячений історії розвитку освіти у селі.
Будівлю
земської школи тут було збудовано понад 100 років тому. Цифри 1914 досі
прикрашають цегляну кладку цієї споруди, яку використовували навіть після того,
як в 1980-му році була збудована нова двоповерхова будівля. Початкові класи залишались тут аж до 1995
року. *
За
понад 100 років школа випустила десять поколінь школярів*, тут змінилось понад
десять директорів, серед них – Сапсай Володимир Прокопович*, який у 1933 році
зазнав переслідувань, був змушений залишити село, в роки Другої світової війни
як учасник підпілля був розстріляний гестапо. У цьому розділі – до вашої уваги
цікаві експонати : фото молодої вчительки Луценко Г.Є. та копія її диплому про
закінчення Кременчуцької педагогічної школи у 1938 році, **
Слайд 12(4 кліки)
В
післявоєнні роки в школі навчалися учні з населених пунктів Пришиб, Келеберда,
Салівка, Лавриківка, Ємці, Горішні–Плавні, Підусти, Низи, Мотрине, хутір Шведівка, Солонці кількість
учнів становила 560 і більше. Навчання
проводилось у дві зміни. З 9 до 14 години – учні молодших
класів, з 14 до 21 – старших.
Слайд 13(2 кліки)
Серед випускників школи – Фещенко Петро
Васильович*, один з небагатьох жителів Кременчуцького району, удостоєний в роки
радянсько-німецької війни найвищого у той час звання – Героя Радянського Союзу.*
Слайд 14 (2 кліки)
У роки Української
революції 1917-1921 років мешканці краю нерідко опинялись у вирі тих подій.
У добу Української революції 1917-1921 років
організатором "Просвіт" у Пришибі Кременчуцького повіту
був Варфоломій Григоренко. Під час Першої світової війни він протягом
1915-1918 років перебував у німецькому полоні, в таборі для українських військовополонених,
де брав активну участь у "Просвіті".* В 1918 році вступив
добровольцем до Української стрілецької дивізії армії
УНР і в її складі боровся за волю України в часи Визвольних змагань.* Про це згадує полтавський історик Ревегук В.Я.
та свідчать матеріали справи з архіву СБУ.
Слайд 15(2 кліки)
Рідний брат Варфоломія, Павло Григоренко також був учасником Першої
світової війни, проте під впливом більшовиків став активним прихильником
встановлення радянської влади у селі, був навіть обраний членом ВУЦВК та
загинув у 1926 році від рук учасників селянського антибільшовицького
повстанського руху.
Серед експонатів цього розділу музею – зразки зброї того періоду: револьвер*
і обріз гвинтівки*
Слайд 16
Населення
краю сповна відчуло на собі усі «принади» кривавої сталінської диктатури. Нам вдалось створити банк даних
про репресованих жителів нашого краю – священнослужителів і вчителів,
військовослужбовців і працівників сфери культури та переважна більшість цих
людей – прості селяни, хлібороби-одноосібники і колгоспники.
Слайд 17 (2 кліки)
Багато
років
досліджував історію Голодомору місцевий краєзнавець Диба Т. Г.* Його
зусиллями у селі постав один з перших у нашому районі пам’ятників жертвам
Голодомору*, встановив місця їх поховань у навколишніх селах.* За його підрахунками втрати від голоду у селах
нашої громади становили 389 осіб*, що відповідає даним державного архіву. Все
це дало можливість нам створити карту* сіл Пришибської сільради в роки
Голодомору, уточнити списки померлих, записати десятки спогадів очевидців
У
експозиції розділу до вашої уваги – уламки посуду, виявленого під час
проведення археологічних досліджень. На думку археологів цей посуд періоду
колективізації, що був навмисно потрощений під час розкуркулення сім’ї.*
Слайд 18 (4 кліки)
В
роки Другої світової війни з
її фронтів не повернулись 239 наших односельців.* Іще 68 юнаків і дівчат були
насильно вивезені з села до Німеччини на примусові роботи. В 1941 році село перебувало в епіцентрі
проведення наступальної операції гітлерівських військ під кодовою назвою
«Шинка».
Небо війни
У
останні дні літа радянська авіація активно обстрілювала переправу через Дніпро,
намагаючись за будь-яку ціну стримати просування ворога. У небі над селом
розгортались відчайдушні бої.* Підбиті літаки падали на землю на очах місцевих
жителів. Якось їм довелось навіть стати свідками повітряного тарану*, який здійснив 23-річний старший лейтенант
Сіроштан В.В.* За документальними свідченнями, отриманими з Кременчуцького
музею історії авіації, це був не єдиний його повітряний таран. 11 повітряних
перемог на рахунку героя, нагородженого трьома бойовими орденами.
Серед
експонатів цього розділу привертають
увагу особисті речі бійців – саморобна мідна кружка з гільзи снаряда*, пілотка,
чоботи, листи рідним з фронту*.
Слайд 19 (4 кліки)
Чорний біль
18 жителів сіл Пришибської громади стали учасниками
ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Вісім з них назавжди
відійшли у вічність. Рідні героїв поділились спогадами, передали до музею фото
і документи з сімейних архівів.*
Слайд 19 (3 кліки)
Герої наших днів
У нашому селі Кобелячок добре
пам’ятають Євгенія Случака. Тут живуть його рідні, у яких він часто гостював. Тут в нього було чимало друзів, з
якими не раз він бував у місцевій школі. Досі не віриться, що його більше немає
з нами. На Майдан вирушив майже від самого
початку Революції Гідності. Став бійцем
9-ї сотні, брав участь у протистояннях на барикадах. За відгуками побратимів
був добрим і надійним товаришем. Загинув 22 лютого 2014 року, намагаючись
знешкодити бойову гранату.
У зоні проведення АТО з
2014 по 2018 роки проходили військову службу 23 наших односельці. Їх активно
підтримували місцеві жителі, надто ж фермери, які закупили і відправили
військове спорядження та автомобіль для 42го батальону територіальної оборони.*
У експозиції музею
дбайливо зберігаються прапор, бронежилет, розгрузка, фотографії бійців*
Слайд 20 (8 кліків)
Запрошую
до другої кімнати музею – до нашої
«Світлиці». Цей розділ створений як
осередок духовності, в якому зібрані предмети побуту, кожен з яких має свою
власну історію, має неабияку історичну та культурну цінність.
Особливо
велика колекція виробів із текстилю, оздоблених різними техніками вишивки, ..
Кожен елемент рукотворного дива не лише естетично досконалий, але ще й має
сакральне значення.
Завжди
у маленьких відвідувачів музею викликає неабиякий інтерес цей музичний
інструмент – малі цимбали.* Колись вони входили до складу невеличкого
традиційного ансамблю – троїстих музик.
Справжньою
родзинкою нашого музею є ярмо для пари волів.* На перший погляд цей експонат
нічим не вирізняється з-поміж інших. Та якщо лиш уважніше придивитись – на
поверхні можна розгледіти ледь помітні ознаки різьблення*, що нагадують елементи
давнього слов’янського аграрного календаря*. Схожі зображення можна побачити на
праслов’янському посуді. А от ярма, подібного нашому, поки що зустріти не
довелось у жодному з музеїв.
За відведений час ми з вами дуже поверхово ознайомились з експозицією музею. Ласкаво просимо
відвідати наш музей усіх, кого зацікавила наша розповідь, хто прагне
якнайбільше дізнатись про історію рідного краю, відкрити для себе його
таємниці.
1.3.
Висновок
В ході екскурсії ми мали можливість впевнитись у тому, що наш край в усі
часи населяли трудівники, які завжди
були готові боронити рідну землю. Ратаї і ратники. Так було. Так є. Так буде
завжди.
Робота музею
спрямована на розвиток громадянської активності, дослідницької діяльності учнів
в ході пошуку, аналізу, систематизації, оформлення, популяризації музейних
матеріалів.
Тут проходять зустрічі, уроки, виховні заходи,
оглядові та тематичні екскурсії. За три
останніх роки заклад відвідало близько 820 гостей з різних регіонів нашої
країни та іноземні відвідувачі . Робота музею висвітлюється у засобах масової
інформації,
Форми та засоби популяризації музейної колекції:
F Публікації матеріалів на блозі «Життя Пришибської
громади»: https://pryshybviddil.blogspot.com/2018/03/blog-post_25.html
;
F Сторінка «Справи музейні» на блозі «Родзинки
досвіду»: https://oksanaivahnenkopravoua.blogspot.com/p/blog-page_27.html
F пересувна тематична виставка
«Музей на колесах»;
F вуличні
інформаційно-просвітницькі акції;
F музейні уроки;
F участь у міжнародному
конкурсі дослідницьких проектів «Історія
моєї громади: минуле заради майбутнього»;
F Друк статей про роботу музею у
районній газеті «Перемога» та обласних періодичних виданнях.
Перелік використаних джерел
1.
Архів СБУ в
Полтавській обл., спр.1682-с, арк.9.
2.
Від шкільного
порогу – до життєвих вершин. Довідник. – Кременчук, 2014. – с.65-67.
3.
Історія освіти
Кременчуцького району. Посібник. – Кременчук, 2012. – с.23-24.
4.
Ревегук В.Я.
Національне відродження полтавського краю: тернистий шлях до свободи. - Полтава, 2016, сс.149-150.
5.
Ревегук В. Я.
Полтавщина. Протибільшовицький Рух опору 20-30-х років ХХ століття: Нариси
історії. – Полтава, 2016.
6.
Ревегук В.Я.
Полтавщина в огні української революції (1917-1921 рр.) - Полтава, 2014.
7.
Ревегук В.Я.
Селянство Полтавщини в добу Української революції 1917-1921 рр. – Полтава,
2017, с.266.
8.
Ревегук В.Я. У
боротьбі за волю України (Визвольні змагання на Полтавщині 1920-1925 рр.) – Полтава,
2000.
9.
Супруненко
О.Б., Шерстюк В.В. Кургани з похованнями золотоординського часу поблизу
Волошиного у Пониззі Псла.– Київ-Полтава: «Фірма «Техсервіс» ВЦ «Археологія»,
2006. – с.132
10.
Супруненко
О.Б., Шерстюк В.В. Нові археологічні дослідження на Полтавщині. – Київ-Полтава:
«Фірма «Техсервіс» ВЦ «Археологія», 2006. – с.105-123.
11.
Супруненко
О.Б., Шерстюк В.В. Пам`ятки археології пониззя Сухого Кобелячка на Полтавщині–
Київ-Полтава: Дивосвіт, 2009. – с.13-35.
12.
Супруненко
О.Б., Шерстюк В.В. Старожитності околиць Комсомольська. – Київ-Полтава: «Фірма
«Техсервіс» ВЦ «Археологія», 2005. – с.30-44.
13.
Супруненко
О.Б., Шерстюк В.В. Унікальний комплекс золотоординського часу поблизу
Волошиного. – Київ- Полтава: «Фірма «Техсервіс» ВЦ «Археологія», 2005. –
с.57-79.
14.
Шилов Ю.А.
Курганные древности
окрестностей Комсомольска. – К.: «АРАТТА», 2007. – с.8-11.
15.
http://www.svoboda-news.com/arxiv/pdf/1926/Svoboda-1926-111.pdf
Додаток до тексту екскурсії
Запитання до слухачів
1.
Який зв’язок
існує між зображеннями (Слайд 22) та
історією сіл Пришибської громади?
2.
Яким чином юним
дослідникам історії села стало відомо
про участь наших односельців в Українській революції 1917-1921 років?
3.
Хто поміж
випускників Пришибської школи є її найбільшою
гордістю?
4.
Який з
експонатів музею має найбільшу історичну цінність?
Немає коментарів:
Дописати коментар