Шкільні канікули добігають кінця. Незабаром розпочнуться навчальні будні. Обговорити нагальні проблеми онлайн зібрались дорослі учасники освітнього процесу - батьки й педагоги.
Зокрема, йшлося про проблеми сімей під час пандемії та шляхи їх розв’язання. Батьківство навіть до пандемії COVID-19 не було легкою справою, адже організувати сімейний побут - завдання непросте. Але ще важче - знову і знову поступатися принципам, яких самі ж раніше вирішили дотримуватися. Бо хороші батьки - терплячі, не кричать і задовольняють потреби своїх дітей в ігровій формі.
Тому обмежувальні заходи, запроваджені у зв'язку з пандемією, стали найважчим випробуванням для сімей. Раптово усе звалилося докупи: перевантажені батьки, які змушені працювати, одночасно мають ще й навчати дітей і, попри власну невпевненість у завтрашньому дні, втішати й заспокоювати своє потомство. Насамперед це надскладна ситуація для неповних родин. Оскільки нерви здають швидше, ніж зазвичай, і батькам усе частіше не вдається втриматися від застосування до дітей методів фізичного покарання. Психічне навантаження для усіх членів родини є надзвичайно високим, але насамперед - для дітей.
Раптове закриття навчальних закладів та обмеження упродовж тижнів контактів із друзями та вихователями означає незрозумілу і, за певних обставин, болісну втрату важливих осіб, із якими дитина має зв'язок
А для дітей із проблемних родин такі обставини можуть не лише бути несправедливими, але й мати фатальні наслідки. Зазвичай СП приїжджає до своїх клієнтів додому. Але з початку дії обмежувальних заходів усі консультації відбуваються по телефону, що дуже обмежує таке спілкування. "Я більше не бачу виразу обличчя та мови тіла", - нарікає соціальна працівниця. Цей важливий підтекст, який може мати вирішальне значення, неможливо передати телефоном. "Коли ми підозрюємо когось у недотриманні прав та інтересів дитини, тоді ми, звичайно, відвідуємо таку родину". Але протягом часу, коли навчальні заклади не працюють, таких підозр до відомства з захисту прав неповнолітніх дітей надходить дедалі менше.
У країнах ЄС, де карантин запровадили раніше, ніж в Україні, ще в березні зафіксували зростання домашнього насильства. Наприклад, у Франції кількість звернень зросла на 30%. У Великій Британії кількість жінок, убитих чоловіком удома, зросла втричі, а кількість дзвінків на гарячі лінії ― майже вполовину. В Італії 8-15 березня кількість звернень щодо домашнього насильства на 55% перевищувала показники за той же тиждень минулоріч. В ООН заявляють, що через карантин спалах домашнього насильства спостерігається й у всьому світі.
Як впливає карантин на рівень домашнього насильства в Україні, хто допомагає його жертвам та куди звертатися потерпілим. Домашнє насильство раніше називали пандемією. Тепер це пандемія всередині пандемії». Можливо, збільшення кількості звернень не фіксують, бо в умовах карантину кривдник повсякчас перебуває поруч і не дає можливості зателефонувати в поліцію. Потерпілі можуть не звертатися по допомогу, бо не впевнені, що поліцейські приділять проблемі достатньо уваги в таких умовах.
Локдаун може не лише поглибити наявні проблеми, але і зблизити сім'ї - не лише у буквальному, але й переносному значенні. Психолог наголошує на важливості того, щоб у кожного у сім'ї був особистий простір - свій кут, у який кожен член родини може сховатися. Навіть якщо це туалет або шафа для одягу! А ритуали, якими регулюється співіснування у сім'ї, за словами психолога, зараз є важливішими, ніж будь-коли раніше, - аби не допустити нервових зривів. "У цей час ми більше взаємодіємо одне з одним. Ми можемо зіштовхуватися, що призводить до конфліктів. Але зв'язок між батьками та дітьми може й поглибитися"
Насправді багато сімей насолоджуються несподіваним часом, який вони проводять разом, свідчать дані опитування соціологічної компанії Forsa, проведеного на замовлення Save the Children. А оскільки футбольні майданчики зачинені, ми з моїм сином багато їздимо на велосипедах, більше граємося й читаємо. Це - чудовий аспект нинішніх обмежень.
Було б добре, якби навіть тоді, коли все повернеться до "нормального" стану, ми зберегли пам'ять про ці відчуття й усвідомлення того, що життя може бути непередбачуваним. Про те, наскільки цінним може бути час, проведений із дітьми, ми не повинні забувати і після пандемії. Але також не слід забувати і про потребу дітей проводити час надворі із друзями та за іграми.
Хоча за останніми даними діти та молоді люди, порівняно з дорослими, мають менші ризики під час епідемії COVID-19, діти більш вразливі до емоційного впливу травматичних подій, що порушують нормальний плин їхнього життя.
Наступні рекомендації направлені на підтримку емоційногоблагополуччя дітей під час медичної кризи.
Немає коментарів:
Дописати коментар